Спідфол Аміно Кальмаг (SPEEDFOL AMINO CALMAG) 1 л

Особливості

• до складу входять Кальцій (6,7% СаО) і Магній (2,7% MgO), що сприяє відновленню клітинних мембран;
• забезпечує рослини доступними і необхідними для боротьби зі стресом амінокислотами;
• активізує надходження поживних речовин в рослину та їх транспорт по судинній системі (90% поживних речовин і амінокислот зі Спідфол Аміно Кальмаг надходять у рослину вже через 2–3 години після підживлення);
• стимулює синтез білка;
• швидко відновлює рослини з-під гербіцидного стресу та видаляє токсичні речовини;
• підвищує стійкість до несприятливих факторів навколишнього середовища;
• забезпечує швидке відновлення після впливу стресових факторів;
• поліпшує якість та лежкість продукції.

Сумісність

• добриво сумісне з більшістю загальнопоширених ЗЗР і агрохімікатів;
• не змішувати із ЗЗР, що містять високу концентрацію міді, сірки та олії, з інсектицидами фосфорорганічної групи та з добривами з високою концентрацією фосфору;
• перед використанням рекомендується проводити тест на сумісність з іншими препаратами (робочий розчин не повинен давати осаду).

Увага

Посилено проводить в рослину сірку, мідь та кальцій. Підсилюєдію всіх ЗЗР. Рекомендовано вносити через 3-5 днів післягербіциду.

Для побудови білків рослині необхідні амінокислоти. Існує 20 протеїногенних амінокислот, тобто амінокислот, що входять до складу білків (лізин, валін, тирозин, лейцин, ізолейцин, метіонін, триптофан, фенілаланін та інші). Амінокислоти необхідні для нормального проходження метаболізму рослин, оскільки за допомогою поєднання різних амінокислот будуються не тільки звичайні білки, властиві певним органам і фазам розвитку рослин, але і стресові білки, що рослини виробляють в екстремальних умовах.

Норми застосування:

Спідфол Марін, Спідфол Аміно Кальмаг та Паверфол МегАмін у поєднанні з позакореневими комплексами Паверфол та Новалон Фоліар забезпечують як живлення, так і зняття стресу, та підвищують ефективність роботи кореневої системи.

Фактори, що викликають стрес:

Екстремальні температури (як низькі, так і високі); нестача вологи (посуха); надлишок води в ґрунті; надмірна засоленість ґрунту; низька або надмірна освітленість; вплив фітопатогенів; обробки пестицидами; ультрафіолетова радіація; вплив іонів важких металів.

Стресові фактори у рослин

Термін стрес (від англ. stress — напруга) було введено в науковий лексикон в 1936 році для опису реакції організму на будь-який сильний несприятливий вплив. Основоположником стресової теорії став канадський вчений–фізіолог Ганс Сельє.

Згідно з його вченням, відповідні реакції на стресовий вплив у живих організмів мають вигляд кривої, що включає три фази («тріада Сельє»): тривоги, адаптації (резистентності) і виснаження.

Під час першої фази – первинної індуктивної стресової реакції – у рослини збільшується проникність мембран. Синтез білка гальмується, в той час, як синтез стресових білків активізується .Дихання і фотосинтез спочатку посилюються, а потім придушуються. Накопичуються продукти розпаду.

Під час другої фази – адаптації – в рослині посилюються процеси синтезу. Відбувається стабілізація проникності мембран. Рослина формує мінімальну кількість генеративних органів.

У третій фазі – виснаження – захисні можливості рослини вичерпуються, клітинні структури (хлоропласти і мітохондрії) руйнуються і викликають енергетичне виснаження клітини, що призводить до фізико–хімічних змін цитоплазми. Як правило, це незворотний процес, що веде до загибелі рослини. Необхідність термінової мобілізації пристосувальних реакцій у рослин виникає, якщо з’являються значні або раптові погіршення умов навколишнього середовища. Будь-яке відхилення від допустимої межі призводить до зміни фізіологічної діяльності рослини, узгодженість між окремими процесами при цьому порушується і, як наслідок цього, виявляється в більшому чи меншому ступені стресовий стан. В таких випадках реакція рослин є комплексною, такою, що включає біохімічні і фізіологічні процеси. Найважливішою реакцією клітин на дію факторів стресу є синтез особливих білків.

«Внутрішній захисник» рослин діє за такою схемою:

• розпізнає стрес;
• шукає в «інформаційній базі» ДНК рослини найкращі засоби для виживання;
• активізує синтез специфічних і неспецифічних елементів стресового захисту, стресових білків, глютатіону, фенолів та інших антиоксидантів;
• переміщує синтезовані стресові білки і речовини в проблемні зони для боротьби зі стресом.